Адаптація пятикласників до навчання в середній школі шляхом врахуваання вікових особливостей учнів

Адаптація учнів 5 класу до навчання в середній школі

 шляхом врахування вікових особливостей учнів

Перехід учнів  з початкових класів до середньої школи завжди викликає труднощі не тільки в учнів , але й у вчителів. Особливо складним етапом є початок 5 класу і ці складнощі пов’язані не тільки з навчальним процесом. Психологічно п’ятикласник  залишається таким самим молодшим школярем з його потребами та особливостями. Працюючи і в старшій і в початковій школі я це чудово розумію, тому намагаюсь підбирати додатковий матеріал, форми та методи організації уроків та позаурочної діяльності відповідно до цих потреб та особливостей сприйняття матеріалу учнями саме цієї вікової категорії для успішної адаптації та соціалізації учнів 5 класу.

Основною формою діяльності школярів у цьому віці залишається ігрова діяльність, і тому навчання у формі гри завжди дає вищі результати ніж навчання стандартними формами і методами. Занурення учнів у ігрову ситуацію на уроці допомагає учням пристосуватись до нових умов (предметів, учителів, вимог), а, отже, адаптуватися до навчання в середній школі, зменшити стрес від змін, що відбулися.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає початок гри. Він може бути звичайним, коли вчитель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об’єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим. Ігрові дії – засіб реалізації ігрового задуму і водночас здійснення поставленого педагогом завдання. Виконуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний (пізнавальний) зміст.

Але не потрібно привчати дітей до того, щоб на кожному уроці вони чекали нових ігор. Необхідний послідовний перехід від уроків, наповнених ігровими ситуаціями, до уроків, де гра є нагородою за роботу на уроці чи використовується для активізації уваги.

Враховую і те, що з’являються  і вікові зміни в дитини. Одна із таких змін прямо пов’язана з орієнтацією на групу однолітків. Справа в тому, що в 10 – 11 років змінюється характер самооцінки учня. Якщо раніше вона формувалась під впливом оцінок учителя і стосувалась в основному навчання, то тепер на характер самооцінки все більше впливають інші діти. Причому їх оцінки пов’язані все більше з не навчальними характеристиками, а з якостями,  які проявляються в спілкуванні. У дітей в цей період різко зростає кількість негативних самооцінок.

Ще одна важлива зміна відбувається в особистості дитини і  стосується мотиваційної сфери.  Межа 4-5 класів характеризується значним зниженням навчальної мотивації. На фоні нового пізнавального відношення до дійсності, що формується, спостерігається негативне відношення до школи в цілому, конфлікти з учителями, зниження успішності.

Тому в цей перехідний період намагаюсь отримати інформацію про наступні якості і особливості кожної дитини:

- Інтелектуальний розвиток

- Навчальна мотивація

- Саморегуляція поведінки

- Система відносин учня (самооцінка та відношення до інших людей)

- Емоційний стан

Останній параметр важко,  але дуже важливо дослідити, оскільки перехід до нового етапу життя природно викликає певну напругу. Дослідженням на цьому етапі допомагає перша тема з образотворчого мистецтва у 5 класі «Неіснуюча тварина», оскільки вона є не скільки художнім, скільки психологічним тестом для учнів, що розкриває їх труднощі, соціальні негаразди. Особливості характеру, а тому, відповідно, і поведінки.

Саме через причину психологічної цінності відносин з однолітками відбувається  поступова заміна основної навчальної діяльності на основну діяльність спілкування. Таким чином, в учня  в стінах школи поступово змінюються пріоритети.

Розумова активність молодших підлітків досить велика, але от здібності розвиваються тільки в діяльності, яка викликає позитивні емоції. Успіх (або неуспіх) суттєво впливають на мотивацію навчання. Оцінки при цьому відіграють важливу роль: висока оцінка надає можливість підтвердити свої  здібності. Дуже важливим для емоційного благополуччя молодшого підлітка є те , щоб оцінка та самооцінка співпадали. В іншому випадку це викликає внутрішній дискомфорт і навіть конфлікт.

Якщо враховувати фізіологічні особливості віку, тоді можна зрозуміти і високу емоційність та нестабільність цього віку.

Таким чином, переходячи з початкової ланки освіти до середньої, складнощі у дитини відбуваються не тільки через зовнішні але й через внутрішні зміни. Все це обов’язково потрібно знати і враховувати учителю, що викладає свій предмет у 5 класі.

Для п’ятикласника все виявляється новим. І тому виникає необхідність в адаптації – звиканні до нових умов навчання. Успішність цієї адаптації залежить не тільки від інтелектуальної готовності, але і від того, наскільки добре він уміє налагоджувати відносини з іншими людьми: педагогами, однокласниками, дотримуватись шкільних правил, орієнтуватися в нових ситуаціях.

Серед труднощів : вищий темп роботи на уроці; збільшення об’єму роботи; нові вимоги до оформлення робіт; необхідність самостійно знаходити додаткову інформацію, опрацьовувати додаткову літературу.

В моєму розумінні адаптація визначається як процес взаємодії суб’єкта з оточуючим середовищем, результатом якої є виникнення моделей і стратегій поведінки, що призводять до успішного подолання труднощів, що виникають, подолання певних стресових ситуацій. Всі сили в цей період навчання направляю на зниження ризику виникнення цих стресових ситуацій, можливість подолання труднощів за допомогою колективу та розуміння учитеелля.

 Основна функція адаптації – засвоєння умов середовища, розв’язування  типових проблем, що повторюються, шляхом використання принятих способів соціальної поведінки,  засвоєних способів дій.

Образотворче мистецтво – це один із засобів пізнання оточуючого світу через візуальний матеріал, и як засіб адаптації до умов цього світу через вміння спостерігати, відчувати, споглядати та отримувати естетичне задоволення від побаченого.

Вивчення образотворчого мистецтва має на меті досягнення наступних цілей:

- Засвоєння знань про образотворче мистецтво як спосіб емоційно – практичного усвідомлення оточуючого світу; про виражальні засоби і соціальні функції живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, скульптури, дизайну, архітектури;

- Надання можливості для творчого самовираження і самоствердження, а також психологічного розвантаження і релаксації

Уроки образотворчого мистецтва надають можливість дитині проявити свою індивідуальність через різні способи дій, різні техніки виконання робіт, участь у створенні робіт різних видів мистецтва. Своїм завданням вважаю визначення в дитини пріоритетів мистецької діяльності, нахилів, талантів вподобань і надання учневі можливості проявити себе  саме в улюбленому виді мистецтва. І через це стимулювати до участі в мистецькій діяльності взагалі. Добираю  додатковий матеріал до уроків, що відповідає віковим особливостям учнів: мультфільми, презентації, картини, зображення, вірші, казки. Використовую різні форми проведення уроків близькі до форм проведення у початкових класах: урок – казка, урок-подорож, урок – змагання і тому подібне в ході яких учням надається можливість творчого самовираження. Об’єдную різні види мистецтва – музику, літературу, образотворче мистецтво надаючи можливість приймати участь в активній творчій діяльності відповідно до їх талантів та вподобань: малюнок до музичного твору, малюнок до літературного твору, написання вірша  або творчої роботи за  картиною.

 Організовую колективні проекти, де участь кожної дитини оцінюється та впливає на колективний результат, для того щоб створити ситуацію успіху, викликати в дитини позитивні емоції. Намагаюсь  через спілкування з мистецтвом формувати в дітей активну життєву позицію, як ознаку соціально адаптованої особистості.