Екологічне виховання
Розвиток людства нерозривно пов’язаний з еволюційним
розвитком природи. Зміни, що відбуваються у навколишньому природному середовищі
на сьогодні створюють реальну загрозу для існування майбутніх поколінь. Досить
гостро постає проблема взаємодії «людина – природа», вирішення якої цілком
залежить від кожної людини, від її усвідомленого розуміння, що природа – це
невичерпне джерело життя.
У наші дні особливого значення набуває відповідальне
ставлення людини до природи. Саме тому необхідно з раннього дитинства
виховувати у дітей любов до природи, вчити з повагою ставитися до навколишнього
світу, а також до інших людей. Перші знання про навколишній світ дитина
отримує спочатку від батьків, а потім – у дитячому садку та школі. Саме
молодший та
середній шкільний вік є надто важливим у
формуванні певних уподобань та навичок. Крім того, набуті у цей період знання,
у майбутньому стають міцними переконаннями. Через екологічне
виховання, як цілеспрямований процес, у початковій , а далі і в середній школі, розкривається сутність світу природи – середовища
перебування людини, яка повинна бути зацікавленою у збереженні цілісності,
чистоти та гармонії в природі. Учні, які усвідомлюють зв’язки між усіма
компонентами природи, будуть усвідомлено ставиться до неї.
Під екологічним вихованням школярів розуміють ознайомлення школярів з
природою, в основу якого покладений екологічний підхід, коли педагогічний
процес бере за основу базові ідеї і поняття екології.
Проблема формування екологічних понять в учнів є актуальною, оскільки сучасна екологічна
ситуація вимагає глибинного розуміння екологічних процесів, які відбуваються
навколо, а також подальшого розвитку системи навчання щодо екологічного
виховання школярів, а це у першу чергу вказує на формування та розвиток
екологічних знань і понять.
З даним класом я працюю з 2
класу, тому робота по вихованню екологічної свідомості у учнів є систематичною
і підпорядкована певним законам. З часом обираються такі форми та методи, які є
найбільш результативними.
Дбайливе ставлення людини до
природи складається не тільки з уміння використовувати її плоди а і з
усвідомлення значимості природи, внутрішньої потреби особистості діяти
екологічно грамотно.
Формування навичок екологічної
поведінки учнів у моєму класі відбувається шляхом включення їх у екологічну
діяльність.
Бесіди, свята, семінари – це
лише незначна частина роботи з дітьми у цьому напрямку. В ході цих занять
розкриваються загальні поняття, формуються знання про природоохоронну
діяльність та її необхідність у наш час, показується значимість оточуючого
середовища для життя людини. Але основними методами моєї роботи є саме діяльнісні
методи.
Протягом навчального року
учні постійно беруть участь у впорядкуванні класної клумби, шкільних ділянок ,
закріплених за класом; висаджуванні дерев та квітів; прибиранні території школи
та населеного пункту, очищенні від сміття лісових насаджень та берегів водойм;
догляді за джерелом, в зимову пору – допомога зимуючим птахам.
В цьому році учні нашого
класу разом із вихованцями гуртка «Пішохідний туризм» взяли участь у акції «Подаруй
пташці житло». Виготовлені шпаківні були разом із місцевими лісничими
доставлені до лісових масивів та розвішані у зручних для пташиних поселень
місцях.
На думку В.О. Сухомлинського, природа лежить в основі
дитячого мислення, почуттів та творчості. Видатний педагог вважав, що формувати
в дитини ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього
віку.
Розділяючи думку видатного педагога часто використовую у
своїй діяльності екскурсії у природу, уроки в «Зеленому класі» під час яких
діти засвоюють правила поведінки на природі, відчувають потребу зберегти красу
оточуючого світу, отримують практичні навички екологічної поведінки. Ці заняття
пов’язую із естетичним вихованням : розпізнай красу навколо себе, змалюй
куточок природи у творі, вірші, відобрази в малюнкові, напиши твір-роздум: «Що
я можу зробити зараз, щоб зберегти природу»
«Вважаю, –
писав В.О. Сухомлинський, – що школа майбутнього повинна найповніше
використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе
зробити людина для того, щоб природа служила їй. Тільки через це ми повинні
берегти і поповнювати природні багатства, які маємо»
На зламі тисячоліть у суспільстві активно поширюється
думка про нову модель світу людини, що ґрунтується на загальнолюдських,
гуманних та естетичних цінностях. Дослідник сучасності з різних галузей знань
закликають відмовитися від технократичної культури й визнати духовно високі
форми розвитку суспільства. Людина повинна ставитися до іншого життя так само
бережно, як і до власного. Зберегти життя, як найвищу цінність, сприяти його
удосконаленню, підтримувати все, що здатне розвиватися до найвищих
гуманістичних цінностей – є найважливішою проблемою сьогодення . Тому прагну виховувати у
дітей потребу внутрішньої гармонії з природою, внутрішню потребу екологічної
поведінки для збереження природи, як основної цінності.
http://schoolartkvitka.blogspot.com/2016/05/5.html
